Інформаційна записка «Ризики на ринку праці та шляхи їх мінімізації»

Зважаючи на гостру політичну та соціально-економічну ситуацію в країні, темпи зростання показників ринку праці в 2014 році дещо сповільнились, однак не є критичними.

            Рівень безробіття в Україні продовжує сягати 7,2 % і залишається нижчим, ніж у країнах Європейського Союзу, де він становив 11% (зокрема, в Греції та Іспанії, відповідно, по 27%, Хорватії та Кіпрі - 17%, Португалії – 16%, Словаччині – 14%, Ірландії та Болгарії – 13%).

            Однак за офіційною інформацією Мінсоцполітики у поточному році очікується зменшення чисельності зайнятих економічною діяльністю до 20,15 млн.осіб та зростання рівня безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП) до 8,2 %.

Рівень зайнятості у віці 15-70 років в 2013 році, порівняно з минулим роком зріс на 0,3 в.п. та досягнув 60,3 %.

Кількість офіційно зареєстрованих безробітних у квітні 2014 року зменшилась на 60,3 тис.осіб порівняно з відповідним періодом 2013 року та складала 474, 7 тис.осіб. При цьому середній розмір допомоги становив 1150 грн.

 

Серед зареєстрованих безробітних найбільшу частку складають:

 

          

 

        

В Україні проблеми безробіття найбільш загострилися в західних областях, тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, а кількість робочих місць не лише не збільшується, а і скорочується. У той же час, особливі проблеми зайнятості переживають так звані депресивні регіони, тобто ті, в яких переважають найбільш кризові галузі.

 

Водночас за підсумками 2013 року ситуація на ринку праці була наступною:

                              

У цих непростих економічних умовах, в яких знаходиться Україна та весь світ в цілому, на вітчизняному ринку праці є ряд проблем та загроз, що гальмують процес забезпечення стабільної зайнятості населення та якісного відновлення трудового потенціалу, зокрема:

 Падіння виробництва

За підсумками економічних показників промисловості України та неефективної роботи влади упродовж 2013 р. та початку 2014 р. зберігається тенденція до спаду виробництва. За прогнозами уряду очікується падіння валового внутрішнього продукту приблизно на 3 відсотки. Порівняно з 2012 р. майже на 5% скоротилося виробництво та споживання електроенергії, що є чітким індикатором стану промисловості.                                                                                                                  Статистичні показники свідчать, що у січні-березні 2014р. порівняно з січнем 2013р. індекс промислової продукції становив 95,0%, у т.ч. у добувній промисловості та розробленні кар’єрів –98,7%, переробній – 92,3%, постачанні і розподіленні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 97,9%. Найбільше падіння спостерігається у виробництві причепів та напівпричепів (на 66,4%). При цьому найбільший ріст - у виробництві електродвигунів, генераторів і трансформаторів (на 114,2%).

Основними причинами спаду промисловості є платіжна криза населення та господарюючих суб’єктів виробництва, скорочення внутрішнього попиту та не достатня конкурентоспроможність українських товарів переробної галузі за кордоном. Спад обсягів виробництва негативно вплинув на ВВП, дефіцит бюджету, безробіття, легальну трудову зайнятість.

Крім того в Україні показники падіння рівня виробництва набагато випереджають показники скорочення зайнятості, тому слід очікувати подальшого зростання рівня безробіття передусім за рахунок перетворення прихованого безробіття у відкрите.

Падіння виробництва у свою чергу призвело до скорочення споживання та погіршення життєвого рівня населення України, а відтак зниження рівня економічної активності населення у віці 15-70 років. У ІV кварталі 2013 р. він знизився з 65,3 % до 65 %. Зниження цього показника відбулось як серед жителів міських поселень, так і серед мешканців сільської місцевості. Найвищий рівень економічної активності був характерний для осіб віком 30-49 років, найнижчий – для молоді віком 15-24 років та осіб віком 60-70 років.

Враховуючи те що підтримка та розвиток вітчизняного виробничого комплексу є одним з пріоритетних напрямів роботи профспілок, Федерація профспілок України на березневій Президії закликала Уряд негайно підготувати та запровадити програму дій забезпечення умов активізації економіки та збереження й розвитку вітчизняного виробництва. Водночас профспілки підготували звернення до Прем’єр-міністра України з пропозицією спрямувати кошти отримані від міжнародних фінансових інституцій в першу чергу на ті галузі які залучають максимальну кількість сфер економіки з метою виведення індустріальної та інфраструктурної галузей з кризи.

Оцінюючи ситуацію, що склалась в економіці, та враховуючи досвід європейських країн, варто зазначити, що поряд із запровадженням заходів жорсткої економії ефективним було б введення механізмів активізації виробничої діяльності завдяки залученню персоналу до управління підприємством.

У свою чергу Федерація профспілок України є активним учасником заходів з формування умов гідної праці через підвищення якості трудового потенціалу, взаємовідносин працівників та менеджерів на таких базових засадах, як виробнича демократія та формування в Україні концепції соціальної відповідальності бізнесу. Зокрема, в чинній Генеральній угоді передбачено положення щодо обов’язку сторони власників залучати представників профспілкових організацій до роботи в органах управління суб’єктів господарювання.

Також, Федерація професійних спілок України активно працює над впровадженням принципів соціально-відповідальних державних закупівель, тобто запровадження соціальних критеріїв в механізм державних закупівель, що передбачатиме наявність обов’язкового соціального параграфа, який, зокрема, гарантуватиме дотримання трудового законодавства, гідних умов праці та колективних договорів на робочих місцях. Оскільки, еволюція ринкових відносин у сфері праці на сучасному етапі пов'язується із соціалізацією ринку праці, без чого неможлива побудова соціально орієнтованої ринкової економічної системи в умовах прискорення процесів глобалізації. Формування соціально орієнтованого ринку праці є довготривалим і складним процесом соціалізації суспільного відтворення, що відбувається у єдності продуктивних сил і виробничих відносин під впливом багатьох чинників і вимагає належних умов.

Масові вивільнення працівників

Звичайно, наразі найбільш гострою проблемою на ринку праці є загроза масових скорочень працівників. Під приводом кризи на низці підприємствах, установах, організаціях поширилась так звана тенденція «оптимізації» штату. Доказом непоодинокого звільнення працівників є офіційні дані Державної служби зайнятості України. (Рис.1).

        

 

(Рис.1)

 

Відтак у березні 2014 року середньооблікова кількість штатних працівників в середньому по Україні порівняно з відповідним періодом 2013 року зменшилась аж на 241 тис. осіб та становила лише 9 966,7 млн. осіб.

У 2013 році з підприємств, установ, організацій вибуло 3111,7 тис.осіб, при цьому було прийнято 2729,2 тис.осіб. Від скорочення кадрів найбільше постраждали працівники в сферах агробізнесу, виробництва, а також будівництва та нерухомості. Критичним є стрімке скорочення зайнятості у державному секторі. При цьому заробітна плата урізається, і мільйони працівників переводяться на нестабільні, тимчасові і ненадійні форми працевлаштування.

Крім скорочення працівників збільшуються й обсяги працюючих, які переведені з економічних причин на неповний робочий день (тиждень). За січень-березень 2014 року в Україні 677,5 тис. осіб були переведені з економічних причин на неповний робочий день (тиждень), тоді як у 2013 році за весь рік 798,9 тис.осіб було переведено на неповний робочий тиждень.

Враховуючи зазначене, Федерація профспілок на квітневій Президії прийняла Постанову «Про рекомендації щодо дій профспілок з реалізації антикризових заходів» та взяла за основу проект Меморандуму в редакції профспілок про співробітництво між Федерацією роботодавців України та Федерацією професійних спілок України щoдо збереження трудових колективів та забезпечення стабільної роботи підприємств. На даному етапі вже розпочато переговори з роботодавцями щодо його підписання.

Також, найближчим часом планується опублікування збірника «Рекомендації щодо дій профактиву на упередження масових вивільнень та мінімізації негативних наслідків» у якому розписані покрокові дії профактиву при масовому звільненні працівників.

Крім того, з метою започаткування додаткових дій та заходів служби зайнятості для перенавчання вивільняємих працівників та проведення з ними роз’яснювальної роботи профспілки вийшли з ініціативою до Державної служби зайнятості з проханням провести невідкладні консультації з питань ринку праці.

 

Структурні диспропорції попиту та пропозиції на ринку праці.

Складною наразі є ситуація з наявністю вакансій на ринку праці.

Кількість вільних робочих місць (вакантних посад) заявлених роботодавцями до державної служби зайнятості у квітні 2014р. порівняно з березнем (62,5 тис.) зменшила3сь на 12,4 тис. і на кінець місяця становила 50,1 тис. Якщо порівнювати річні дані то у цей же період кількість вакансій у 2013 році (69,5) була більшою ніж у поточному на 19,4 тис.

Водночас більшість вакансій залишаються відкритими та рішення по кандидатам керівництвом не приймаються.

Найбільший попит спостерігався на кваліфікованих робітників з інструментом (18%), робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (17%) та професіоналів (16%). І хоча офіційні статистичні дані демонструють позитивні тенденції, наразі більшість вакансій залишаються відкритими та рішення по кандидатам керівництвом не приймаються.

Наріжним каменем залишається кваліфікація та конкурентоспроможність молодих фахівців. Вища освіта не дає, на жаль, гарантії на працевлаштування. У той час коли затребуваними є робітничі професії, ринок праці перенасичений юристами та економістами. За останні 22 роки випуск кваліфікованих робітників в Україні скоротився на 46,3 відсотка. При цьому випуск фахівців з вищою освітою збільшився в 1,7 рази.

Для усунення дисбалансу між попитом та пропозицією, доцільно було б вдосконалити методику формування системи прогнозування перспективи розвитку економіки і попиту на працівників за конкретними професіями з урахуванням регіональної специфіки, наблизити ринок освітніх послуг до реальних потреб економіки. У цьому зв’язку доцільно розглянути можливість створення Державного моніторингового центру потреби фахівців на ринку праці України.

 

Неформальна зайнятість

В умовах високого рівня безробіття, неповної зайнятості, бідності, гендерної нерівності та нестабільної зайнятості процвітає неформальна економіка. Найсерйозніших наслідків дефіциту гідної праці в неформальній економіці зазнають жінки, молодь, мігранти і літні працівники.

Оцінити масштаби неформальної економіки і документально підтвердити тенденції неформальної зайнятості - нелегке завдання. Так на кінець 2013 року кількість зайнятих осіб у неформальному секторі економіки складала 4,8 млн. осіб, або 23,3% загальної кількості зайнятого населення віком 15–70 років, та була більшою на 248,7 тис. осіб ніж 2012 року.

Зайнятість у зазначеному секторі економіки залишається більш розповсюдженою серед жителів сільської місцевості (48,7%). У містах обсяг цієї зайнятості був незначним (11,8%) завдяки більш сприятливій кон’юнктурі на ринку праці.

Серед зайнятих у неформальному секторі економіки майже дві третини працювали у сільському господарстві (64,5%). Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності населення у неформальному секторі були оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; тимчасове розміщування й організація харчування, а також будівництво.

Якщо економічне зростання не супроводжуватиметься створенням формальних робочих місць, розширенням зайнятості у формальній економіці, то нерівність, бідність та вразливість працівників буде і надалі породжуватись.

 

Запобіжні заходи.

Констатуючи, що країна охоплена масштабною системною економічною кризою, профспілки вважають, що головними завданнями для стабілізації економіки є виведення українського ринку праці з так званої «коми». Наразі основною ціллю є недопущення розвитку такого ланцюга загроз, як: масові вивільнення працівників – зростання рівня безробіття – збільшення кількості трудових мігрантів.

У багатьох випадках усі проблеми на ринку праці можуть бути вирішені за допомогою соціального діалогу. Досвід багатьох країн, досвід низки українських компаній демонструє, що конструктивний пошук варіантів вирішення проблем за столом переговорів з урахуванням інтересів всіх сторін і націленістю на перспективу, дозволяв підприємствам і галузям не тільки переживати кризу, а й мати високий потенціал для прогресу у посткризовий період.

Одним з напрямків галузевої політики, який знаходить широке застосування в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою з метою скорочення рівня безробіття та неповної зайнятості є проведення громадських робіт. Проте в нашій країні нагальною проблемою є їх неналежне фінансування.

У поточному році на ці цілі з бюджету не виділено ані копійки. Через брак коштів більшість областей, районів та міст не можуть забезпечити належне фінансування громадських робіт, тому основний тягар щодо їх фінансування лягає на Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Однак удосконалення механізму фінансування організації громадських робіт не можна зводити до перекладання цього тягаря виключно на Фонд, оскільки в таких роботах має бути зацікавлена саме місцева громада, а стимулювати її має фінансова участь в цьому процесі.

Водночас потрібно встановити належний контроль за цільовим застосуванням громадських робіт та не допустити залучення безробітних під виглядом громадських робіт на виконання ними тимчасових робіт, які що мають виконувати кваліфіковані спеціалісти.

Також, механізмом додаткового захисту працюючих є допомога по частковому безробіттю. Законом України «Про зайнятість населення», а саме ст. 47 передбачено, що допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин у разі, коли:              

- зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (структурний підрозділ підприємства, у якому здійснюються всі етапи технологічного процесу з виробництва певного виду продукції у межах такого підрозділу) має невідворотний та тимчасовий характер;                     - триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців;                             

- не залежить від працівників та роботодавця;                                                             - охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, у яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць.         

Проблемою надання допомоги по частковому безробіттю є досить важкий механізм її надання, тому для збереження кадрового потенціалу підприємств необхідно спростити такий порядок, шляхом внесення відповідних законодавчих змін.

Наразі актуальним залишається завдання щодо визначення пріоритетних термінових заходів антикризового спрямування, а також напрямів, завдань та інструментів антикризової політики. У зв’язку з цим СПО об’єднань профспілок з метою пом’якшення напруженої ситуації на ринку праці та мінімізації негативних наслідків у травні п.р. прийняло рішення про загрози на ринку праці та дії профспілок.

Запровадження антикризових заходів із тимчасових соціальних обмежень потребує максимальної публічності, використання упереджуючої політики соціального діалогу, а самі антикризові заходи мають бути аргументованими, соціально виваженими та справедливими, адже саме соціальна несправедливість, корупція та приниження працівників, що гальмують розвиток держави та породжують невдоволення громадян і були першопричиною нещодавньої революції.

 

Серед першочергових заходів є наступні:

  • Внесення змін до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю.
  • Внесення змін до законодавства стосовно визначення критеріїв масових звільнень та обов’язкових заходів органів влади й сторін соціального діалогу по їх упередженню та зменшенню негативних наслідків.
  • Проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, формування громадської свідомості щодо нетипових форм зайнятості.
  • Запровадження соціальних критеріїв в механізм державних закупівель.
  • Забезпечення участі представників первинних профспілкових організацій в роботі органів управління підприємствами (зборах акціонерів, наглядових радах та ін.).

Водночас важливе значення має саме колективно-договірне регулювання, тому у галузевих (міжгалузевих) угодах та колективних договорах необхідно передбачити додаткові заходи з мотивації роботодавців до використання ними власних ресурсів для регулярного підвищення кваліфікацій найманих працівників;

Зокрема передбачити наступні зобов’язання роботодавців:

-        проводити попередні консультації з виборним органом первинної профспілкової організації у разі необхідності залучення працівників інших роботодавців, зокрема працівників суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;

-        отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на залучення працівників інших суб’єктів господарювання;

-        погоджувати з виборним органом первинної профспілкової організації договір з суб’єктом господарювання – роботодавцем, що направляє працівників для виконання робіт та умови трудових договорів таких працівників.

 

 

 

Департамент виробничої політики та колективно-договірного регулювання апарату ФПУ