Інформаційна записка «Мінімальна заробітна плата: світовий досвід та українські реалії»

 

Питання організації заробітної плати і формування її рівня складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві та включають нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу. Будь-які зміни, що стосуються оплати праці, прямо чи опосередковано впливають на доходи всіх верств населення, а також на найважливіші макроекономічні показники.

У механізмі регулювання заробітної плати вихідною базою є встановлення її мінімального розміру. Рекомендація Міжнародної організації праці проголошує, що основною метою встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимих рівнів заробітної плати.

Проте, незважаючи на універсальність характеру та міжнародне правове регулювання, ця соціальна гарантія життєвого рівня населення не завжди забезпечує його реальні потреби. І прикладом тому є мінімальна заробітна плата в Україні.

 

Історичний погляд на встановлення мінімальної заробітної плати

 

Вперше мінімальний рівень оплати праці на законодавчому рівні був встановлений у Новій Зеландії у 1894 році та в Австралії (штат Вікторія) у 1896 році.  Водночас були створені ради з питань заробітної плати, які об’єднали представників підприємців, робітників і громадськості та отримали повноваження встановлювати розмір мінімальної заробітної плати (МЗП).

Згодом законодавство про мінімальну заробітну плату прийняли у Великій Британії (1909 р.), США (штат Массачусетс, 1912 р.), Франції (1915 р.), Австрії та Норвегії (1918 р.), Німеччині (1923 р.), Іспанії (1926 р.), а також інших європейських країнах.

Дія перших законів про мінімальну зарплату поширювалась лише на ті сфери економіки, де сформувався найбільш низький рівень оплати праці. Крім того вони не містили чітких механізмів її перегляду та санкцій до роботодавців у разі виплати зарплати нижче законодавчого мінімуму.

Перша конвенція з питання мінімальної заробітної плати була прийнята Міжнародною організацією праці (МОП) в 1928 р. і називалася Конвенцією № 26 про запровадження процедури встановлення мінімальної заробітної плати.

 

Міжнародно-правовий погляд

 

Основні критерії щодо мінімальної заробітної плати визначені Конвенцією МОП № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються, (ратифікована Україною 19 жовтня 2005 р.). Згідно з цією Конвенцією кожний член МОП, який її ратифікує, зобов’язується створити систему встановлення мінімальної заробітної плати, яка охоплювала б усі групи найманих працівників.

Конвенція МОП № 131 визначає, що «встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути одним із елементів політики, яка спрямована на боротьбу з убогістю та на забезпечення задоволення потреб всіх працівників та їхніх сімей. Основною метою встановлення мінімальної заробітної плати має бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту відносно мінімально припустимих  рівнів заробітної плати».

При встановленні розміру мінімальної заробітної плати Конвенція МОП №131 пропонує враховувати наступні фактори:

-   потреби працівників та їхніх сімей, беручи до уваги загальний рівень заробітної плати в країні, вартість життя, соціальні допомоги й відносний рівень життя інших соціальних груп;

-   економічні міркування, включаючи вимоги економічного розвитку, рівень продуктивності й бажаність досягнення й підтримання високого рівня зайнятості.

Також Конвенція обумовлює, що «мінімальна заробітна плата повинна час від часу регулюватися з урахуванням змін вартості життя та інших економічних умов». З цією метою передбачається проведення консультації із зацікавленими представницькими організаціями працівників і роботодавців або там, де таких не існує, із зацікавленими представниками роботодавців і працівників.

Згідно з рекомендаціями МОП № 135 основною метою встановлення мінімальної заробітної плати визначено надання особам, що працюють за наймом, необхідного соціального захисту шляхом забезпечення мінімально припустимих рівнів оплати праці.

Таким чином основна цільова функція законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати – боротьба з бідністю, причому підвищення рівня МЗП – значно продуктивніший метод боротьби з бідністю, аніж різноманітні форми соціальної допомоги.

Ще одним документом, який регулює розмір мінімальної зарплати, є Конвенція МОП №117 про основні цілі та норми соціальної політики. Зокрема, вона заохочує встановлення мінімальної заробітної плати в колективних договорах, що вільно укладаються між профспілками та роботодавцями або організаціями роботодавців. Також Конвенція пропонує вживати заходи для забезпечення того, щоб зацікавлені роботодавці і працівники були поінформовані про чинні мінімальні ставки заробітної плати і щоб заробіток не був меншим за них.

Працівник, якому заробітну плату виплачували за нижчими ставками, має право в судовому або іншому встановленому законом порядку отримати недоплачену йому суму за умови дотримання термінів, визначених законами або правилами.

Отже, відповідно до міжнародних актів розмір мінімальної заробітної плати мають встановлювати, з одного боку, з урахуванням інтересів працівників, а також членів їхніх сімей, а з другого – з урахуванням інтересів економічного розвитку.

Перелік потреб, на які має право людина для підтримання гідного рівня життя, здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування, визначає «Загальна декларація прав людини».

Стаття 11 «Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права» 1966 року закріплює право кожного на достатній життєвий рівень для нього та його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя.

 

Основні підходи до розрахунку розміру мінімальної заробітної плати

 

На сучасному етапі у світовій практиці переважають наступні підходи до розрахунку розміру мінімальної заробітної плати.

Перший підхід ґрунтується на мінімальних потребах, які необхідно задовольняти для збереження життя працівника (так званий споживчий кошик життєво важливих товарів і послуг у вартісному вираженні). У цьому випадку мінімальна зарплата жорстко пов’язана із розміром прожиткового мінімуму.

Такий підхід використовують в Україні, де наразі мінімальна заробітна плата дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб без урахування податку на доходи фізичних осіб. Проте, в економічно розвинутих країнах такий метод вважають за допустиме використовувати лише у військовий час.

Другий підхід передбачає поширення мінімальних гарантій не лише на фізичні, а й соціальні та культурні потреби працівників та членів їх сімей (освіта, медичне обслуговування, підтримка загальнокультурного та професійного рівня, транспорт та засоби комунікації, житло тощо). Такий метод розрахунку дозволяє встановлювати мінімальну зарплату на рівні, який у 2 – 2,5 рази перевищує прожитковий мінімум.

Так, в США в основу розміру мінімальної зарплати закладаються дані офіційної статистики про вартість життя для сім’ї з 4 осіб (2 дорослих і 2 дітей). Водночас сучасний споживчий кошик в США враховує витрати на 300 видів продуктів, товарів та послуг, зокрема, освіту та мобільний зв'язок. У Великій Британії в споживчий кошик включено 350 складових, у тому числі, шампанське та пиво, акустична гітара, предмети домашнього вжитку, наприклад, дверні ручки, та витрати на садівника. Французи у споживчому кошику враховують витрати на відвідування перукарні, придбання косметичних засобів, оренду автомобіля, таксі, харчування для домашніх улюбленців.

Третій підхід базується на співставленні розміру мінімальної зарплати із рівнем середньої зарплати. Сьогодні у більшості країн Європи таке співвідношення перевищує 40%. Рекомендоване Міжнародною організацією праці значення цього показника складає 50%, а Європейським Союзом – 60% (мал. 1).

За інформацією МОП, сьогодні понад 90% усіх країн світу мають законодавчі норми, які регулюють мінімально допустимий розмір заробітної плати. Водночас в деяких країнах діє так званий субмінімум зарплати. Він стосується окремих соціальних груп – молоді, учнів, які не мають досвіду роботи. Крім того, у Бельгії, США, Греції мінімальна зарплата поширюється лише на приватний сектор економіки.

 

Мал. 1. Співвідношення мінімальної заробітної плати та середньомісячної заробітної плати у 2012 році (за даними Eurostat)

 

 

 

Механізми встановлення та регулювання мінімальної заробітної плати

 

Механізми встановлення та регулювання мінімальної заробітної плати є різноманітними. У деяких країнах уряд самостійно визначає розмір «мінімалки» (Словенія, Нідерланди, Хорватія, Нова Зеландія, Ірландія, Греція, Білорусь). В таких країнах, як Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Словаччина, Угорщина, Великобританія, Чехія цьому передують консультації між владою, роботодавцями та представниками робітників. У США діє федеральний і регіональний рівень мінімальної зарплати, а у Японії і Канаді – лише регіональний.

В деяких країнах Євросоюзу (Швеція, Фінляндія, Данія, Італія, Німеччина, Австрія тощо) мінімальний рівень зарплати не встановлюється на законодавчому рівні, а визначається національними та колективними договорами.

Особливістю мінімальної зарплати є її швидке «старіння», яке пов'язано зі змінами в обсягах виробництва і структурі економіки, тенденціями на ринку праці, доходами працівників та інфляцією тощо. Це зумовлює необхідність регулярного коригування її розмірів.

Світовий досвід переконує, що терміни коригування МЗП мають, з одного боку, враховувати постійні зміни в динаміці цін і загальних доходів працівників з метою забезпечення захисту окремих категорій працівників, які мають найменші доходи, а з іншого – забезпечувати стабільність тарифної системи у разі прямого або побічного впливу на неї МЗП, зменшення ризику інфляційного тиску, пов'язаного зі зростанням рівня заробітної плати і цін. Чим коротший інтервал між термінами коригування, тим більше рівень МЗП збігається зі змінами окремих критеріїв, що на нього впливають.

Розвинуті країни світу підвищують розмір оплати праці порівняно часто. Зазвичай це відбувається 1 січня кожного року (табл. 1, мал. 2).

 

Мал. 2. Динаміка мінімальної заробітної плати в країнах Європи

у 2009-2014 роках, євро   (за даними Eurostat)

 

Таким чином, відповідно до міжнародних стандартів, рівень мінімальної заробітної плати розглядається як нижня межа, що повинна гарантувати задоволення основних життєвих потреб працівника і членів його сім’ї, відтворення професійного здоров’я працюючого населення, регулярне оновлення професійних знань, розвиток трудового потенціалу в наступних поколіннях працівників, виконання сімейних обов’язків.

 

Правове регулювання мінімальної заробітної плати в Україні

 

Згідно із Законом України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Статтями 9 та 10 цього закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.

Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

 

Світова практика і український контекст

 

Нажаль в Україні бюджетний фактор є головним чинником, який впливає на рівень мінімальної заробітної плати та нівелює дію інших, внаслідок чого українська мінімальна заробітна плата суттєво відстає від мінімальної заробітної плати країн ЄС та інших країн (мал. 3, табл. 1). Слід зазначити, що прожитковий мінімум розраховується на одну працездатну особу, а розмір української мінімальної зарплати не дозволяє задовольнити основні потреби людини та не забезпечує навіть можливість фізіологічного виживання працівника. Розмір мінімальної зарплати в Україні з грудня 2013 року становить 1218 грн. або 110 євро за станом на 1 січня 2014 року. Внаслідок девальвації гривні її розмір на 26.06.2014 склав 75 євро (за офіційним курсом НБУ гривні до євро на рівні 16,195 грн.).

 

Мал. 3. Розмір мінімальної заробітної плати

в деяких країнах Європи та в Україні у січні 2014 року , євро

(за даними Eurostat)

 

 

Таблиця 1. Рівень мінімальної заробітної плати

в деяких країнах Європи та в Україні, євро (за даними Eurostat)

                                                                                                                         

за станом на 01.01

2009

2010

2011

2012

2013

2014

Люксембург

1641,74

1682,76

1757,56

1801,49

1874,19

1921

Бельгія

1387,5

1387,5

1415,24

1443,54

1501,82

1502

Нідерланди

1381,2

1407,6

1424,4

1446,6

1469,4

1486

Франція

1321,02

1343,77

1365

1398,37

1430,22

1445

Словенія

589,19

597,43

748,1

763,06

783,66

789

Іспанія

728

738,85

748,3

748,3

752,85

753

Польща

307,21

320,87

348,68

336,47

376,58

387

Угорщина

268,09

271,8

280,63

295,63

340,55

344

Словаччина

295,5

307,7

317

327

337,7

352

Естонія

278,02

278,02

278,02

290

320

355

Чеська Республіка

297,67

302,19

319,22

310,23

312,01

328

Литва

231,7

231,7

231,7

231,7

289,62

290

Латвія

254,13

253,77

281,93

285,92

287,07

320

Болгарія

122,71

122,71

122,71

138,05

158,5

174

Румунія

149,16

141,63

157,2

161,91

157,26

191

Україна

55,93

74,98

88,53

103,14

107,18

110,3

Україна, червень 2014

 

 

 

 

 

75,2

 

Не зважаючи на щорічне підвищення розміру мінімальної заробітної плати в Україні, він не встигає за загальною динамікою зарплати. При цьому відсоткове відношення мінімальної зарплати до середньої не дотягує до рекомендованого МОП і Світовим банком у діапазоні 50–60% та протягом останніх років має тенденцію до зниження (мал. 4).

 

Мал. 4. Динаміка середньомісячної та мінімальної заробітної плати

та їх співвідношення

 

 

В Україні максимальне співвідношення між середньою та мінімальною заробітними платами у 43,5% було досягнуто в 2000 році. У квітні 2014 року цей показник сягнув 35,5%. Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата в нашій країні є об’єктом оподаткування доходів фізичних осіб та утримання єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, реальне співвідношення є значно нижчим.

У травні 2014 року співвідношення розмірів мінімальної заробітної плати та фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб складало 84,7% (мінімальна заробітна плата 1218 грн., фактичний прожитковий мінімум 1438 грн.).

У разі збільшення фактичного прожиткового мінімуму на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб (відповідно до рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 № 10-рп/2008) ситуація виглядає ще гірше. Співвідношення розміру мінімальної заробітної плати та фактичного прожиткового мінімуму з урахуванням податку на доходи фізичних осіб у травні 2014 року склало 79,2% (фактичний прожитковий мінімум з урахуванням ПДФО 1583 грн.) (Мал. 5).

 

Мал. 5. Порівняння розмірів мінімальної заробітної плати,

фактичного прожиткового мінімуму та прожиткового мінімуму, розрахованого з урахуванням податку на доходи фізичних осіб.

 

 

Штучне заниження офіційної величини прожиткового мінімуму вже призвело до того, що він перестав виконувати функцію базового соціального стандарту для визначення достатнього рівня життя громадян і перетворився в «розрахунковий показник» збалансування Державного бюджету України. Це призводить до порушення конституційних прав мільйонів громадян на достатній життєвий рівень.

Дані обстеження розподілу працівників за розмірами нарахованої місячної заробітної плати показують, що у березні 2014 року 5,8% працівників в Україні отримали заробітну плату нижче законодавчо встановленого рівня державної гарантії – мінімальної заробітної плати. Водночас понад 70,3% загальної чисельності працівників в Україні отримали заробітну плату в розмірі, що не перевищує трьох встановлених мінімальних її розмірів (Мал. 6). При цьому понад чверті найманих працівників в Україні перебуває за межею бідності.

 

Мал. 6. Розподіл кількості штатних працівників

за розмірами нарахованої їм заробітної плати у березні 2014 року

 

 

Наявність працюючих бідних в Україні є викликом, що загрожує економічній та соціальній стабільності у державі, не стимулює працівників до продуктивної праці. Більш того, такому ганебному явищу, як бідність серед працюючих, немає виправдання з точки зору елементарної людяності.

Купівельна спроможність окремої валюти теж впливає на якість соціальних гарантій. За цим індикатором наша держава відстає, поступаючись у кілька разів економічно розвинутим країнам світу.

З метою порівняння купівельної спроможності мінімальної заробітної плати в міжнародному масштабі експерти ConvergEx групи використовують «Індекс Біг Мака», який є неофіційним показником паритету купівельної спроможності між валютами різних країн. З цією метою було розраховано, скільки часу потрібно було працівнику у липні 2013 році для того, щоб заробити собі на Біг Мак в перерахунку на мінімальну заробітну плату (мал. 7). За результатами досліджень робітник в США, щоб заробити Біг Мак, мав працювати 34 хвилини, у Франції – 22 хвилини і всього 18 хвилин в Австралії. Український працівник для придбання Біг Маку був вимушений працювати 174 хвилини.

 

Мал.7. Тривалість часу, необхідного працівникові, щоб заробити

на Біг Мак, в перерахунку на мінімальну заробітну плату, липень 2013.

 

 

 

Коли Генрі Форд ввів всім відомий «п'ятидоларовій робочий день» (що вдвічі перевищувало середню зарплату у промисловості США), він сказав: «Недоплачуючи людям, ми готуємо покоління «виснажених» дітей, які будуть «недогодовані» фізично і морально, ми отримаємо покоління працівників, слабких тілом і духом, які будуть неефективно працювати, коли прийдуть на заводи. Розплачуватися за це доведеться промисловості». Пізніше магнат напише: «П'ятидоларовий робочий день був одним із найкращих засобів щодо скорочення витрат, які ми коли-небудь застосовували».

Сьогодні в Україні мінімальна заробітна плата фактично заморожена, що призводить до падіння реальної заробітної плати та рівня життя населення.

 

Профспілкова позиція

щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати.

 

Штучно занижені розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати мають вкрай негативні економічні, правові та соціальні наслідки. Вони гальмують економічний розвиток держави, породжують дезорієнтацію в соціальній площині загалом і в політиці забезпечення доходів населення зокрема.

Головною умовою виживання в глобалізованому світі, як в рамках так і за межами європейської спільноти, є належна конкурентоспроможність і динамічне розширене відтворення потенціалу національного працівника. Саме українська робоча сила втрачає конкурентоспроможність, бо не має можливості навіть для простого відтворення.

Мінімальна заробітна плата має розглядатись як основна державна соціальна гарантія та фактор економічної безпеки країни. Невиправдано низький її розмір генерує зниження продуктивності праці та споживчого попиту, падіння тривалості життя, деградацію інституту сім’ї, підвищення рівня захворюваності населення та скорочення його чисельності, погіршення криміногенної ситуації, а також призводить до збільшення частки державних соціальних допомог та субсидій у доходах громадян у порівнянні із заробітною платою.

З метою визначення розміру мінімальної заробітної плати на 2015 рік та відповідно до чинної Генеральної угоди СПО об’єднань профспілок ще в березні 2014 року ініціював перед Міністерством соціальної політики України та СПО сторони роботодавців на національному рівні переговорний процес.

Згідно з міжнародними нормами гарантій працівникам мінімальна зарплата має складатися з фактичного прожиткового мінімуму, в складі якого вартість продуктів харчування складає не більше 45%, податку на доходи фізичних осіб, сімейної та інвестиційної складових. Таким чином, за розрахунками профспілкових фахівців мінімальна заробітна плата в Бюджеті України на 2015 рік має бути передбачена у розмірі 3171 грн.

Беручи до уваги економічні зовнішні і внутрішні складнощі профспілки запропонували соціальним партнерам запровадити поетапне досягнення цього розміру зі стартової величини мінімальної зарплати, яка дозволяє протягом повного страхового стажу заробити мінімальну пенсію, та у 2015 році має дорівнювати 2528,29 грн.

Після неодноразових звернень СПО об’єднань профспілок до соціальних партнерів з наполяганням щодо якнайшвидшого початку переговорного процесу з визначення розміру мінімальної заробітної плати на 2015 рік, 4 червня ц. р. нарешті відбулося перше засідання Спільної робочої комісії.

Разом з тим, за ініціативою профспілкової сторони в рамках Національної тристоронньої соціально-економічної ради у лютому 2014 року розглянуто питання «Про стан реформування оплати праці», визнано необхідність реформування оплати праці в Україні та побудови її за європейськими принципами.

Постановою Президії ФПУ № П-30-4 від 14 квітня 2014 року визначено профспілкову позицію щодо Концепції реформування оплати праці в Україні, якою, серед інших, передбачені заходи щодо встановлення економічно обґрунтованого рівня мінімальної заробітної плати, зокрема:

1) розробка та затвердження методології визначення розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням потреб працівника для розширеного відтворення робочої сили, витрат на утримання сім'ї та інвестиції;

2) підвищення розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду реалізації Концепції:

-                    у 2015 році – до мінімального розміру заробітної плати, який дозволяє працівнику протягом страхового стажу заробити мінімальну пенсію;

-                    у 2016 році – до рівня фактичного прожиткового мінімуму, в складі якого вартість продуктів харчування складає 40–45%, з урахуванням ПДФО, сімейної складової та витрат на житло; 
-                    протягом 2017–2020 років – до економічно обґрунтованого рівня, який забезпечує розширене відтворення трудового потенціалу працівника з урахуванням сімейної складової та інвестиційної складової, яка включає накопичення на придбання житла, платні медичні та освітні послуги;

3) внесення змін до чинного законодавства України щодо запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності роботодавця (керівника підприємства) за виплату заробітної плати нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати;

4) встановлення розміру заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери за повністю виконану норму часу у нормальних умовах праці не нижче 120% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законодавством України.

 

На шляху євроінтеграції України, особливо в сучасних умовах зростання цін та запровадження непопулярних реформ, недопустимо «заморожувати» мінімальну заробітну плату, а навпаки вкрай необхідно піднімати її рівень з метою стимулювання зростання середньої заробітної плати та розвитку економіки в цілому.

Мінімальна заробітна плата, це скоріше орієнтир для влади, бізнесу і профспілок, який свідчить про ефективність наших спільних дій щодо викорінення бідності серед працюючих, детінізації доходів, збереження трудового потенціалу та забезпечення конституційних прав усіх громадян нашої держави на гідний життєвий рівень.

 

 

Департамент виробничої політики

та колективно-договірного регулювання ФПУ